Коли я брав участь у дебатах з атеїстом Крістофером Гітченсом, одним із восьми аргументів, які я висунув на користь існування Бога, було створення цього надзвичайно тонко налаштованого Всесвіту з нічого. Я говорив про п’ять основних ліній наукових даних (позначених абревіатурою SURGE), які вказують на певний початок просторово-часового континууму. Це: Другий закон термодинаміки, Всесвіт, що розширюється, Радіаційне післясвітіння від Великого вибуху, Велике насіння галактик у Радіаційному післясвітінні та Загальна теорія відносності Ейнштейна.
Хоча у мене немає місця, щоб детально розкрити тут ці докази (див. «У мене недостатньо віри, щоб бути атеїстом»), усі вони вказують на той факт, що Всесвіт виник буквально з нічого, чи то з фізичного, чи то з часового. Колись не було ні часу, ні простору, ні матерії, а потім усе це виникло з нічого з неймовірною точністю.
Ці докази спонукали астронома доктора Роберта Ястроу, який до своєї нещодавньої смерті був директором обсерваторії Маунт-Вілсон, колись очолюваної Едвіном Габблом, написати книжку під назвою «Бог і астрономи». Незважаючи на те, що в першому рядку першого розділу з’ясовується, що він особисто був агностиком у «релігійних питаннях», Ястроу проаналізував деякі докази SURGE і дійшов висновку: «Тепер ми бачимо, як астрономічні дані приводять до біблійного погляду на походження світу. Деталі відмінні, але істотні елементи в астрономічних і біблійних даних книги Буття одні й ті самі: ланцюг подій, що призвели до появи людини, почався раптово і різко в певний момент часу, у спалаху світла та енергії».
В інтерв’ю Ястроу пішов ще далі, визнавши, що «астрономи тепер усвідомлюють, що загнали себе в кут, бо своїми власними методами довели, що світ раптово виник в акті творення, в якому можна простежити зародження кожної зірки, кожної планети, всього живого в цьому космосі й на землі. І вони зрозуміли, що все це сталося як результат дії сил, які вони не можуть і сподіватися виявити. . . . . Те, що існує щось, що я або будь-хто інший назвав би надприродними силами, сьогодні, я думаю, є науково доведеним фактом».
Ястроу був не єдиним, хто вдавався до надприродного для пояснення початку. Хоча особисто він вважав це «огидним», експерт із Загальної теорії відносності Артур Еддінгтон визнавав те ж саме, сказавши: «Судячи з усього, початок становить непереборні труднощі, якщо тільки ми не погодимося дивитися на нього як на щось відверто надприродне».
Чому ж такі вчені, як Ястроу та Еддінгтон, незважаючи на свої особисті побоювання, визнають, що в дії працюють «надприродні» сили? Чому сили природи не могли створити Всесвіт? Оскільки до Великого вибуху не було природи і не було жодних природних сил онтологічно – саму природу було створено під час Великого вибуху. Це означає, що причина Всесвіту має бути чимось за межами природи – чимось, що ми б назвали надприродним. Це також означає, що надприродна причина Всесвіту має бути, принаймні:
- позапросторовою, тому що вона створила простір
- позачасовою, тому що вона створила час
- нематеріальною, тому що вона створила матерію
- могутньою, тому що вона створила все з нічого
- розумною, тому що подія створення і Всесвіт були точно спроектовані
- особистісною, тому що вона вирішила перейти від стану небуття до буття (безособові сили не приймають рішень).
Усе це характеристики біблійного Бога (це одна з причин, чому я вірю в біблійного Бога, а не в міфологічного бога, такого як Зевс).
Під час дебатів я згадав, що інші вчені, які зробили відкриття, пов’язані з Великим вибухом, також дійшли висновку, що докази узгоджуються з біблійним оповіданням. Роберт Вілсон, один із першовідкривачів радіаційного післясвітіння, за яке він отримав Нобелівську премію з фізики, зауважив: «Звісно, було щось, що було його причиною. Зрозуміло, якщо ви релігійні, я не можу придумати кращої теорії походження Всесвіту, ніж та, що відповідає книзі Буття». Джордж Смут – один із першовідкривачів Великого насіння галактик, за що він також отримав Нобелівську премію, – повторив оцінку Вілсона, сказавши: «Немає сумнівів у тому, що існує паралель між подією Великого вибуху і християнським уявленням про створення світу з нічого».
Як Гітченс відреагував на ці докази? Передбачувано, він сказав, що я «спекулюю» – що ніхто не може знати, що стояло за подією Великого вибуху. Я кажу «передбачувано», тому що саме така реакція, за словами доктора Ястроу, є типовою для атеїстів, які мають свою власну релігію – релігію науки.
Ястроу писав: «У науці є свого роду релігія. … кожен наслідок повинен мати свою причину; але немає ніякої Першопричини. …. Ця релігійна віра вченого порушується відкриттям того, що світ мав початок в умовах, за яких відомі закони фізики не працюють, і що він був продуктом сил або обставин, які ми не можемо виявити. Коли це стає відомим, учений втрачає контроль. І якби він насправді вник у те, що з цього випливає, це б шокувало його. І як зазвичай, у шокуючій ситуації реакція розуму полягає в ігноруванні висновків (у науці це називають ‘’відмовою від спекуляцій’’)».
Гітченс визнає докази, але ігнорує висновки, які випливають із них, щоб сліпо дотримуватися своєї власної релігійної віри (див. усю дискусію на CrossExamined.org тут). Як можна вважати спекуляцією висновок про те, що, оскільки весь простір, час і матерія були створені, причина повинна бути позапросторовою, позачасовою і нематеріальною? Це не спекуляція, а слідування фактам туди, куди вони ведуть.
Доктор Ястроу, незважаючи на свій агностицизм, розповів нам, до чого ведуть докази. Свою книгу він закінчив так: «Для вченого, який жив вірою в силу розуму, історія закінчується як поганий сон. Він видерся на гору неосвіченості, ще трохи і він підкорить вершину; але щойно він підтягується до останньої скелі, його вітає група теологів, які перебували там протягом століть».
