Багато хто стверджує, що моральність — це лише побічний продукт еволюції, припускаючи, що люди біологічно запрограмовані бути емпатійними для виживання виду. Згідно з цією точкою зору, те, що ми сприймаємо як моральне обурення або несправедливість, не ґрунтується на об’єктивній істині, а є наслідком еволюційного програмування. Доктор Френк Турек кидає виклик цьому уявленню, висвітлюючи обмеження еволюції у поясненні моральності та її значення для розуміння об’єктивних моральних цінностей.
Об’єктивна моральність проти еволюційного програмування
Прихильники еволюційного аргументу стверджують, що моральність виникає з емпатичних інстинктів, розвинених для виживання людини. Наприклад, вони припускають, що почуття несправедливості виникає, тому що ми можемо уявити себе на місці жертви. Деякі навіть доходять до того, щоб сказати, що такі події, як Голокост, були не об’єктивно неправильними, а лише «небажаними».
Доктор Турек заперечує, підкреслюючи, що якщо світогляд не може визнати Голокост об’єктивно неправильним, то він є фундаментально хибним. Він наголошує, що люди мають вроджене розуміння того, що певні дії — такі як тортури, геноцид чи зґвалтування — є універсально неправильними. Це визнання, за його словами, не може бути пояснене лише еволюційними механізмами.
Самопідривна природа еволюційного аргументу
Доктор Турек пояснює, що еволюція як біологічний процес не може пояснити моральні зобов’язання. Еволюція може впливати на поведінку, але вона не надає моральних «повинностей», які визначають, як люди мають діяти. Більше того, якщо еволюція визначає всі думки, включно з вірою в те, що вона пояснює моральність, чому ми повинні довіряти таким думкам як істинним? Ця самопідривна логіка підриває надійність еволюції як джерела моральних цінностей.
Він підкреслює, що якщо люди — це лише «молекулярні машини» або «вологі роботи», як кажуть деякі еволюціоністи, то ми не міркуємо, а лише реагуємо. Без свободи волі чи раціональності будь-яка претензія на моральну істину стає беззмістовною. Еволюція не може пояснити авторитету, який стоїть за моральними зобов’язаннями, або причину, чому ми універсально визнаємо певні дії як сутнісно неправильні.
Моральний авторитет поза межами еволюції
Доктор Турек робить висновок, що жодна генетична мутація чи еволюційний процес не має авторитету диктувати, як люди повинні поводитися. Визнання об’єктивних моральних цінностей, глибоко закладених у людське сумління, вказує на джерело поза межами біології. Ті, хто заперечує об’єктивну моральність, часто роблять це, щоб уникнути наслідків теїстичного світогляду. Проте, як стверджує доктор Турек, у глибині душі всі ми знаємо, що певні дії є універсально правильними або неправильними, і це розуміння не можна пояснити виключно еволюцією.
Висновок: Об’єктивна моральність вимагає вищого джерела
Еволюційний аргумент моральності не може пояснити об’єктивні моральні цінності та зобов’язання. Натомість він зводить моральність до простих біологічних реакцій, позбавляючи її універсальності та авторитету. Інсайти доктора Турека показують, що істинна моральність повинна походити з вищого джерела — поза еволюцією та біологією — і ґрунтуватися на існуванні Творця.
