Наступний уривок узято з книжки «У мене недостатньо віри, щоб бути атеїстом», стор. 92-93: У світлі всіх доказів початку просторово-часового Всесвіту, Першопричина має перебувати за межами просторово-часового Всесвіту. Коли Бога називають Першопричиною, атеїсти тут же ставлять одвічне запитання: «Тоді хто ж створив Бога? Якщо все потребує причини, тоді й Бог також потребує причини!»
Як ми побачили, Закон Причинності є самою основою науки. Наука – це пошук причин, і цей пошук ґрунтується на нашому послідовному спостереженні, що у всього, що почало бути, є причина. Насправді питання «Хто створив Бога?» ще раз підкреслює те, наскільки серйозно ми ставимося до Закону Причинності. Вважається само собою зрозумілим, що практично все потребує причини.
Так чому ж тоді Бог не потребує причини? Тому що заперечення атеїста неправильно розуміє Закон Причинності. Закон причинності не говорить, що все потребує причини. Він говорить, що у всього, що почало бути, є причина. Бог же не почав бути. Ніхто не створив Бога. Він несотворений. Будучи вічною істотою, Бог не мав початку, тому Він не потребує причини.
«Але почекайте-но, – заперечить атеїст, – якщо у вас може бути вічний Бог, то у мене може бути вічний Всесвіт! Зрештою, якщо Всесвіт вічний, то в нього не було причини». Так, логічно можливо, що Всесвіт вічний і, отже, не мав причини. Фактично, перед нами стоїть один із двох варіантів: або Всесвіт, або щось за межами Всесвіту є вічним. (Оскільки щось, безсумнівно, існує сьогодні, значить, щось повинно було існувати завжди; у нас є тільки два варіанти: Всесвіт або щось, що було причиною Всесвіту).
Проблема для атеїста полягає в тому, що, хоча логічно і можливо, що Всесвіт є вічним, це не видається можливим у реальності. Оскільки всі наукові та філософські дані (SURGE – Другий закон термодинаміки, розширення Всесвіту, реліктове випромінювання, велике насіння галактик, ЗТВ Ейнштейна (радіоактивний розпад) і Каламічний космологічний аргумент) говорять нам про те, що Всесвіт не може бути вічним. Таким чином, виключивши один із двох варіантів, у нас залишається лише одна опція: щось за межами Всесвіту є вічним.
Якщо розібратися, то існує всього дві можливості для всього сущого: або 1) щось існувало завжди і, отже, не має причини, або 2) щось мало початок і було спричинене до існування чимось іншим (щось не могло б бути причиною самого себе, тому що в такому разі воно повинно було б уже існувати, щоб стати причиною).
Згідно з неспростовними доказами, у Всесвіту був початок, тому він мав бути викликаний до існування чимось іншим – чимось поза ним. Зверніть увагу, що цей висновок узгоджується з теїстичними релігіями, але не ґрунтується на них – він ґрунтується на вагомих аргументах і доказах.
Так що ж являє собою ця Першопричина? Хтось може подумати, що нам потрібно покладатися на Біблію або якесь інше так зване релігійне одкровення, щоб відповісти на це запитання, але, знову ж таки, нам не потрібні будь-чиїсь Священні Писання, щоб зробити такий висновок. Ейнштейн мав рацію, коли сказав: «Наука без релігії кульгає; релігія без науки сліпа». Релігію можна аналізувати і підтвердити наукою, саме так, наприклад, справа йде в космологічному аргументі. Тобто, ми можемо вивести деякі характеристики Першопричини лише на основі доказів, які ми обговорювали в цьому розділі. Лише на основі цих доказів ми знаємо, що Першопричина повинна бути:
самоіснуючою, позачасовою, позапросторовою і нематеріальною (оскільки Першопричина створила час, простір і матерію, Першопричина має перебувати поза часом, простором і матерією). Іншими словами, вона безмежна або нескінченна;
неймовірно могутня, здатна створити весь Всесвіт із нічого;
надзвичайно розумна, щоб спроектувати Всесвіт із такою неймовірною точністю (докладніше про це ми поговоримо в наступному розділі);
особистісна, щоб ухвалити рішення щодо перетворення стану небуття на часово-просторово-матеріальний Всесвіт (безособова сила не має змоги ухвалювати рішення).
Ці характеристики Першопричини – саме ті характеристики, які теїсти приписують Богові. Знову ж таки, ці характеристики не ґрунтуються на чиїйсь релігії або суб’єктивному досвіді. Вони засновані на наукових даних, які ми щойно розглянули, і допомагають нам побачити розв’язання критично важливої частини цієї загадки, яку ми називаємо життям. (Потім у книзі наводиться аргументація на користь того, що цією Першопричиною є Бог християнства).
